навирать

наврать

1) на кого - набріхувати, набрехати, (о мног.) понабріхувати на кого;

2) (насказывать небылиц) набріхувати, набрехати, наплітати, наплести, наторочувати, наторочити (дурниць). -врал с три короба - наплів сім мішків (гречаної) вовни. Навранный -

1) набреханий, понабріхуваний;

2) набреханий, наплетений, наторочений. -ться -

1) (стр. з.) набріхуватися, бути набріхуваним, набреханим, понабріхуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) набрехатися, попобрехати (досхочу), (о мног.) понабріхуватися. [Набрехавсь та й геть подавсь (Приказка)].

* * *

несов.; сов. - навр`ать

набрі́хувати, -брі́хую, -брі́хуєш, набреха́ти, -брешу́, -бре́шеш и мног. понабрі́хувати; (говорить небылицы, вздор) напліта́ти, наплести́, -плету́, -плете́ш, вибріхувати, вибрехати, -брешу, -брешеш